«Починали будівництво з камінчика». Історія родини Малярових

Микола з дружиною Наталею отримали цю земельну ділянку в 1992 році, відразу почали будуватись на місці. Спочатку це був будинок з дерева, потім його обклали цеглою і постійно розширювали. У грудні 2021 року завершили будівництво, мали площу будинку 138 квадратів. Прагнули добудувати все якнайкраще: «Зробили будинок так, аби нам там було довго жити, адже роки вже такі…»

На початку повномасштабного вторгнення родина, разом із сусідами, ховалась у погребі від обстрілів, проте 7 березня місцеві сили територіальної оборони закликали якнайшвидше виїжджати. На все про все мали 7 хвилин, а з собою на 5 людей взяли лише 3 подушки та 3 пледи.

14 березня сусіди не знали, як і повідомити про господарям, що їхній будинок у вогні, адже знали, що для них це була справа життя. Як сказала Наталя: «Важко — не важко, а робили. Бігала на 2 роботи, чоловік на 2-3 роботи, щоб відкласти копійку, аби збудувати все». Врятувати не вдалось нічого.

У будинку проживали вчотирьох: Наталія та Микола, син та батько Наталії. До війни Наталя працювала в першу половину дня в лікарні, у другу — в аптеці. Чоловік працював на ринку та підробляв будівельником, а 14 березня пішов до військкомату та вступив до лав Збройних сил України. Наразі комісований, проте згодом має намір повернутись на передову. Син працював у місцевій компанії, але вона згоріла. Батько Наталії онкохворий і проходить лікування.

Подружжя має надію відбудуватись. Кажуть, що тепер плануватимуть значно менший будинок, аби тільки мати прихисток на старість.

Ми збираємо $25 000 на модульний NEST для родини Малярових.